|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Текущая страница: 1
|
|
Одеська державна юридична академія
Слов(янська філія
КУРСОВА РОБОТА
Тема: «Арбітражний суд. Його завдання і принципи діяльності».
Студент
Топалов А. I курс
Викладач
Усиченко Наталія
Слов(янськ 1999 П Л А Н:
Історія розвитку Арбітражних судів України.
Завдання, принципи організації і діяльності арбітражних судів.
Організація Арбітражних судів в Україні
а) Система
б) Повноваження.
Статус арбітра Арбітражного суду України.
Інші питання діяльності Арбітражного суду України.
Висновок.
Вступ
Кардинальні зміни в економічному житті України у першій половині дев'яностих років, насамперед впровадження ринкових засад господарювання, відмова від державної монополії на засоби ''виробництва, правове закріплення рівності усіх форм власності, розвиток якісно нових суб'єктів підприємницької діяльності, причинно зумовили необхідність перегляду принципів та методів вирішення спорів між підприємствами, організаціями, іншими суб'єктами господарювання, а також у передбачених законодавством випадках їх спорів з органами влади та управління.
Система органів, яким був підвідомчий розгляд господарських спорів, що існувала до цього, відзначалась як їх багаточисельністю, так і відсутністю єдиних критеріїв та чіткої процедури вирішення таких спорів. Державні арбітражі в силу своєї природи і підпорядкованості виконавчій владі були не в змозі забезпечити реальне втілення своєї проголошеної, але не діючої незалежності, рівності перед ними та законом сторін спору, їх процесуальної змагальності. Крім вони були позбавлені права розглядати певні категорії спорів, які в нових економічних умовах набували особливої значимості, в тому числі й спорів, пов’язаних з податками та неподатковими платежами до державного бюджету, спорів між підприємствами та організаціями одного міністерства чи відомства, між підприємствами та банками у зв'язку із здійсненням ними контролю за використанням коштів підприємств. Зазначення та інші спори розглядалися органами державної виконавчої влади. Деякі спори підлягали розгляду загальними судами у порядку цивільного судочинства: спори за участю іноземних юридичних осіб, спільних підприємств, міжнародних об(єднань і організацій СРСР та інших країн, які не були учасниками Ради Економічної Взаємодопомоги; спори, що виникали з договорів перевезення вантажів у прямому залізничному і повітряному сполученні, а також за участю органів залізничного та повітряного транспорту; спори за участю колгоспів, міжколгоспних, державно-колгоспних підприємств, організацій та їх об(єднань. Поряд з цим господарські конфлікти вирішували також відомчі арбітражі, які діяли практично у кожному міністерстві чи відомстві. Все це викликало значні труднощі у визначенні та розмежуванні підвідомчості конкретних спорів відповідним органам, заважало формуванню єдиної практики застосування господарського і цивільного законодавства при вирішенні та врегулюванні економіко-правових за своєю природою спорів.
Минуло більш як 190 років під дня створення попередника сучасних арбітражних судів на території України. До речі, комерційний суд її м.Одесі взагалі було першим подібним судовим органом її імперії. Пізніше такі суди були створені у Феодосії (1819) та в Ізмаїлі (1824), які згодом перетворилися на систему комерцій них судів, які розглядали справи не тільки па підставі Статуту торгового судочинства, але й у відповідності з Статутом цивільного судочинства під 2б листопада 1864 р.
З того часу система арбітражних (комерційних) судів неодноразово зазнавала певних змін та реформу вань. Але головною особливістю судочинства в них було прагнення до швидкого розгляду справ. Днем створення арбітражних судів у сучасному розумінні прийнятого вважати 21 листопада 1922 р., коли була прийнята відповідна Постанова Ради Народних Комісарів України. З одержанням Україною незалежності сталися зміни в економічному житті, які зумовили необхідність перег ляду принципів та метолів правового захисту господарюючих суб(єктів. Конкретні економічні умови України визначали доцільність вирішення господарських спорів переважно спеціалізованим інститутом судової влади. Таким інститутом став арбітражний суд. Закон про його утворення Верховна Рала України прийняла 4 червня 1991 р.
У цьому законодавчому акті було визначено прерогативи арбітражного суду саме як однієї з гілок судової влади, що здійснює правосуддя у господарських відносинах. Головною своєрі дністю арбітражних судів як ланки судової влади є його спеціалізація. Відповідно до ст. І Закону України «Про арбітражний суд» арбітражний суд є незалежним судовим органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Арбітражний суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про арбітражний суд», Арбітражного процесуального кодексу Ук раїни та інших законодавчих актів України, міжнародних договорів.
На арбітражний суд покладені повноваження по розгляду справ за позовними заявами юридичних осіб (в т.ч. іноземних), громадян-підприємців, держаних та інших органів, проку рорів (їх заступників), які звертаються в інтересах держави.
Текущая страница: 1
|
|
|
|
|
 |
Предмет: Право
|
 |
Тема: Арбтражний суд. Його завдання принципи дяльност (курсова робота) |
 |
Ключевые слова: завдання, суд., Арбітражний суд. Його завдання і принципи діяльності (курсова робота), (курсова, право, принципи, діяльності, Арбітражний, робота), Арбитражное право, Арбитражное, Його |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
