|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
страницы:
1
2
3
4
5
6
7
Текущая страница: 3
|
|
Відповідальність - це венець влади, де діє влада виникає і відповідальність. Санкції винагороди чи покарання. Санкції актів влади належить до числа існуючих умов доброго керування. Важко встановити ступінь відповідальності керівника. Коли велика кількість агентів (мастера, начальники цехів, відділів). Межі цієї відповідальності, її матеріальний еквівалент не піддається врахуванню, обліку.
Санкція є якісна оцінка результатів акту. Боягуство відповідальності паралізує більшість початкових засад та зводить на "ні" якість.
Добрий начальник має поширювати новколо себе мужність відповідальності.
Найкращий гарант проти зловживання владою та послаблень з боку великого керівника – його особисті переваги, і в особливості його високий моральний облік. Але, що ні вибір, ні володіння власністю не забезпечує названих якостей.
Але з цього видно, що за відповідальністю формується загальна кількість працюючих, але має протилежний приклад у Форда, який стверджує, що промисловість не вимагає людських жертв. Фордівська фабрика не знає організації, посад з обов'язками. Їх стільки скільки необхідно - на кожного всю відповідальність. "Все можна робити краще, ніж робилось до цього часу!" Сконцентувати всі сили на справі.
2.1 Стилі керівництва
Спосіб реалізації поставлених задач можна охарактеризувати як стилі керівництва. Німецький вчений Курт Левин розрізняє стилі за характером прийнятття рішення в соціальній групі:
Авторитарний чи директивний стиль керівництва засновується на припущенні, що люди за своєю природою ледащі, не люблять брати на себе відповідальність та управляти ними можна лише за допомогою грошей, погроз та покарання. Він характеризується високою централізацією керівництва, єдинопочатком в прийнятті рішення, жорстким контролем за діяльність підлеглих. Співробітники повинні виконувати лише те, що їм наказано. При цьому вони отримують мініум інформації. Керіваник такого стилю, як правило, відмовляється від послуг експертів, думок підлеглих, не вносить свої пропозиції на обговорення. Він прагне уникнути таких ситуацій, в яких могла б проявитися його некомпетентність. Поширені методи керівництва: накази, розпорядження, зауваження, виговори, погрози, зняття пільг. Зацікавлення співробітників не враховується. В спілкуванні з людьми характерна чітка мова, недоброзичливий настрій, різкість, нетактичність і навіть грубощі. За таким стилем керівництва інтереси справи для нього стоять вище за інтересів людей.
Демократичний чи колегіальний стиль характеризується прагненням керівника до виработки рішень, розподілом повноважень та відповідальності між керівником та підлеглим. Керівник колегіального стилю взаємодіє на рівні “дорослий-дорослий”, який дозволяє вільно спілкуватись, виражати власну думку. Там, де автократ діє наказом, тиском, демократ прагне переконати, довести доцільність рішення проблеми та користі, яку можуть отримати робітники. Прагне використовувати рефлексивні методи управління, а при здійсненні контролю звертає особливу увагу на кінцевий результат. У робітників розвивається самостійність, яка сприяє досягненню цілей фірми та керівника. Авторитет посади підкріплюється особистим авторитетом.
Ліберальний стиль характеризується безініціативністю, невтручанням в процес робіт. Люди-керівники, які недостатньо компетентні, не впевнені в міцності свого службового місця, вони непринципіальні, питання вирішуються навіть без їх участі. У взаєминах з підлеглими коректені та ввічливі. Позитивно реагують на критику, не вимогливі до підлеглих та не люблять контролювати їх роботу. Надаючи незаслуговані пільгі прагнуть закріпити власний авторитет.
Але з боку психології управління не важко побачити, що незалежно від стилю керівництва мотивація співробітників – один з важливих факторів збільшення продуктивності праці, покращення якості продукції.
Для кращого пояснення стилів керівництва, особливо різноманітності думок вчених з цього приводу подамо їх у таблиці.
Персонифікуюча групировка стилей управління
Автори
Стиль
Левін, Ліппіт
Автократичний
Уай
Демократичний, попустительський
Журавльов
Директивний, колегіальний, ліберальний
Лікерт, Кац, Мак-Коул
Орієнтований на завдання
Морзе, Жупльєв
Орієнтований на людей
Хелпін, Уінтер
Ініціюючий та погоджувальний
Блейк та Моутон
Піклування про виробництво, про людину
Хаус
Інструментальний, стимулюючий, підтримаючий участь
Херсі та Бланшар
Вказання завдання, підтримання участі, делегування
Врум та Йєтон
Автократичний, консультативний, повна участь
Кузьмін, Волков, Емельянов
Контактний, цілепозитивний, делегуючий, проблемоорганізований
Характеристика стилей керівництва
Параметри взаємодії
керівника –підлеглого
Авторитарний
Демократичний
Ліберальний
Прийняття рішення
Односібно
вирішує питання
Радиться з підлеглими
перед прийняттям
рішення
Чекає вказівок від
керівництва чи рішення
ради
Спосіб доведення
рішення до виконавця
Наказує,
розпоряджається,
командує
Пропонує, прохає
Прохає, вмоляє
Розподіл
|
|
страницы:
1
2
3
4
5
6
7
Текущая страница: 3
|
|
|
|
 |
Предмет: Психология
Менеджмент
|
 |
Тема: Кервництво та лдерство |
 |
Ключевые слова: влади, Керівництво, Макгрегора, стиль, Фідлера, стиль керівництва визначення форми влади теорії Макгрегора Лайкертові системи решітка менеджменту Блейка Мутона модель Фідлера, Менеджмент, Лайкертові, лідерство, форми, теорії, Мутона, системи, визначення, Керівництво та лідерство, керівництва, решітка, менеджменту, Блейка, модель |
|
|
|
|
|
|
